03.10–16.11.2008Відкриття: 03.10.2008 о 17.00 Ілля Толкачов був монументалістом, так би мовити, від Бога. В його творчому житті було докладне монументальне мислення. Мабуть, це було у нього в генах.
Адже і його батько, видатний український художник Зіновій Толкачов починав і прославився ще у 20-ті роки минулого століття своїми настінними розписами. То вже потім у сорокові були його графічні серії «Майданек», «Освенцім», які принесли йому світове визнання. Ілля до останнього часу життя займався упорядкуванням батькової спадщини, дуже часто задля цього відкладаючи свої творчі плани. Між тим, художником і особистістю він був непересічною. Ілля Толкачов – випускник монументальної майстерні Київського державного художнього інституту (закінчив у 1971 році). Його педагогами з фаху були такі визначні українські митці, як В. Костецький, І. Шпільман. А монументальну майстерню тоді очолювала Т. Яблонська. Багато хто з творчої молоді прагнув потрапити саме до цієї майстерні, щоб навчатися у Тетяни Нилівни. Але потім, по закінченні, далеко не всі «відбулися» як художники-монументалісти, віддавши перевагу станковому живопису. А от Ілля Толкачов залишився вірним своєму покликанню на все життя. І творчий спадок у нього чималий. Тут і графіка, і живопис, але, перш за все, звичайно, монументальні твори. І хоча працювати в царині монументального мистецтва завжди було важко, бо, крім творчої, тут необхідна і виснажлива, суто фізична праця, і вічні роз’їзди, та Алік, як звали його друзі, не зважав на ці складнощі, працював натхненно. Хоча, у наш час монументальне мистецтво – річ дуже невдячна. Це колись його називали «вічним». А тепер, коли воно залежить переважно від смаків і примх замовника, до нього часто відносяться, як до простого оздоблення. Так і зникли, були знищені не один із видатних сучасних творів. Не обминула ця пошесть і роботи Іллі. Але лише перелік того, що залишилося, займе не одну сторінку. Та й графічних та живописних робіт у нього не мало. Він любив працювати серіями. Тому й з’являлися цілі низки творів, пов’язаних однією темою. Це теж, мабуть, пов’язано з його особливим, монументальним підходом до втілення задуму. Писав широко, яскраво, декоративно, умовно. І навіть вибираючи зовсім простий, на перший погляд, мотив, як от натюрморти з гладіолусами, що він писав із року в рік після свого дня народження, вражав нестримною енергією, буянням фарб, прихованим, глибинним підтекстом. Так й взагалі, Ілля завжди тяжів до філософічності. Тож і теми до своїх живописних триптихів обирав загальнолюдські, водночас близькі кожному і, між тим, такі, що піднімаються до високого узагальнення: «Матері», «Сестри», тощо. Такими ж були і його графічні серії «Музика», «Чорна кава», «Лікарня». І ще він любив подорожі, з яких привозив незліченні малюнки, акварелі. І часто не етюдного плану, а закінчені твори. Немовби відчуваючи, що відпущено йому не так вже й багато часу, він поспішав жити і творити. Його монументальні роботи і сьогодні можна побачити в Києві і в сільськогосподарській академії, і в інституті кібернетики, і в Музеях медицини та педагогіки, і в багатьох інших містах України… Він раптово пішов з життя. Залишилось багато нереалізованих творчих задумів. Та він був Майстер. І цим сказано все.
Алла Ревенко
Наступні виставки:
09.10–16.11.2008 – ТАКЕ, ЯК Є /Ольга Брюзгіна, Анастасія Кириліна, Олександр Мілов/. Живопис і скульптура молодих одеських митців.
· 27.11.2008–25.01.2009 –АРТ-ЕМІГРАНТИ (Антон Соломуха (Париж), Сергій Базилєв (Москва), Сергій Гета (Москва), Євген Гордієць (Пенсільванія), Євген Прокопов (Чикаго), Сергій Шерстюк (Москва), Антон Скорубський (Нью-Йорк)). Куратор – Михайло Шевченко.
Музей працює з 11.00 до 19.00; вихідний день – понеділок. Вхід – вільний.
Довідки та замовлення екскурсій за тел./факс 463 7669,e-mail: [email protected];адміністратор Валерій Кірічок.